Права і обов’язки батьків


Закон України

Про загальну середню освіту

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють


1. Батьки або особи, які їх замінюють,мають право:

  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
  • приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
  • захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють,зобов'язані:

  • забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
  • постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Сімейний Кодекс України

Стаття 141. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.

Стаття 150. Батьки зобов’язані:
1. Виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до свого народу;
2. Піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
3. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти; .
4. Поважати дитину. Забороняється будь-яка експлуатація дитини батьками, фізичні покарання та покарання, які принижують гідність дитини.

Стаття 152. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю.

Стаття 157. Питання виховання дітей вирішуються спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.

Кодекс про адміністративні правопорушення

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:


Стаття 184 частина 1 .Ухиляння батьків від виконання обов’язків по забезпеченню не­обхідних умов життя, навчання і виховання неповнолітніх дітей – попередження або штраф (1-3 неоподатковувані мінімуми). ст. 184 ч.2 Ті ж дії, скоєні повторно протягом року, після накладання покарання -штраф (від 2-4 неоподатковуваних мінімумів).

Стаття 184 частина З. Якщо неповнолітній скоїв адміністративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, на батьків накладається штраф (3-5 неоподатковуваних мінімумів громадян).

Стаття184 частина 4. Скоєння неповнолітнім дій, що передбачені Кримінальним Ко­дексом, якщо він не досяг віку кримінальної відповідальності тягне за собою накладання штрафу на батьків (10-20 неоподатковуваних мінімумів). Всі штрафні санкції накладаються тільки в судовому порядку і сплачуються в банківських установах.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ст. 155 Сімейного Кодексу).
Батьки не можуть відмовитися від своїх прав та обов’язків, вони можуть втратити їх у судовому порядку.
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей,не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейного Кодексу). Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав (спи 47 Закону України «Про загальну середню освіту»).
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя і здоров’я дитини, орган опіки та піклування (виконком) або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини у її батьків (ст. 170 Сімейного Кодексу), Злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк (ст. 166 Кримінального Кодексу України). Але допускається поновлення у батьківських правах (спи 169 Сімейного Кодексу України), якщо батьки змінили поведінку, і поновлення в правах є в інтересах дітей.

Кiлькiсть переглядiв: 361